?

Log in

No account? Create an account

December 2012

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com

Dec. 31st, 2012

Впускаючи Новий рік

  Ну, що ж, підіб'ємо підсумки 2012  року, який піде від нас через 7 годин 18 хвилин.
  Загалом, можу сказати, що задоволена. Більшість планів, що написані у мане на листочку "План на 2012 рік" виконано. 2012 рік для мене почався словами: "О ля ля, скоро ЗНО!!!" і закінчуєть: "Слава Богу, більше ЗНО не здаватиму". Тому перша з мрій, яка здійснилася - це вступ в Могилянку, тішить мене і я просто не можу сумно дивитися на цей рік. Можливо, для когось це навіть не досягнення (деякі вже вступили в оксфорди, сорбони і стенфорди), але в мене то все попереду)) Я в це вірю-вірю!  
  У мене є такий манюсінький пунктик "отримати бал атестату 11,3". Згадуючи це не можу не посміхнутися. Як я вираховувала той бал, яких зусиль мені вартувало діставати кожного вчителя: "Ну поставте, будь-ласочка, я ж у Могилянку хочу". Тааа, були ж такі часи...
  Хотіла піднятися з подругами на говерлу, але не вийшло. Зате, ми чудово "викрали Олю" і погуляли в Чернівцях)) Чудове місто. Центр, ніби дихає теплотою, посміхається, як чеширський кіт і говорить"Давай товаришувати!" Приємні Спогади.....
  Через ЗНО профукала подорож до Франції, а вона була чудова - баски, Італія, смачна ковбаса і всюди-всюди французька. Ну, й нічого, поїду іншим разом.
  Мені виповнилося 18. Нічого. Абсолютно ніяких відчуттів, крім того, що сьогодні купила сама вино, а мене навіть не запитали паспорт. Це навіть сумно. Я сподівалася на щось таке-таке класне, а нічого не відбулося. Ехехе...
  Тепер розумію навіщо записувати прочитані книжки. Я ніби і читала, але конкретно нічого не пам'ятаю. А ні, читала Анну Гавальду, Камю, Марка Лєві французькою, починала Ремарка "Час жити і час помирати", але так і не змогла прочитати. Занадто жорстоко для мене. Можливо колись. Зараз читаю "Їсти, молитись, кохати" - прекрасно для відпочинку... Заведу щоденник для книг....
  Почала дивитися серіали. Тааа, Оля з Наташею на мене впливають.
  Головне - полюбила бойовики. Скажи мені хтось рік тому, ні навіть 4 місяці тому, що я полюблю бойовики, то не повірила б. Та, я трохи змінилася....
  Думаю, мені було добре в цьому році. Хочу лише трішечки більше щастя... і посмішок. 
  

Dec. 22nd, 2012

Навіяне мороком ночі

  Так, я знову прийшла. Ні, ні я не буду скаржитися на життя...  намагатимусь не скаржитися. Знаю - то нікому не цікаво. "Щоб бути гарним співрозмовником необхідно вміти слухати", а хто вислухає тебе? Ніч.... Я знаю, зараз  половина третьої ночі, але мені не спиться. Причин тому багато - безсоння, хвороба, не виключене світло, що сліпить очі при намаганні заснути, шум гуртожитку, що турбує щоночі й намагається закрастися у найпотаємніший куточок душі, який так бережу для себе. Потрібно мати щось для себе. Потрібно....
  але їм все одно, вони ніби не помічають, ніби тебе не має, ніби ти не існуєш, ніби зникла. Ну і нехай.... 
  усім є до тебе діло, усім щось потрібно. кожен намагається завадити пізнати, познайомитися, зустріти... себе...
  йду по дорозі і не помічаю - людей,тварин, слів, фраз, речень, поглядів, рухів, жестів, світла, дощу, снігу, холоду. просто йду в нікуди і нізвідки, шукає ніщо у нічому... йду...
  мета - дізнатися...
  

Dec. 15th, 2012

Ретроспектива

 Створила я цю сторінку дуууже давно, але напевно тоді ще не відчувала в тому такої потреби, а просто зробила так, як подруга. Але зараз маю невимовне бажання написати. 
 Що ж, почнемо. 
 Власне цей запис хочу присвятити своєму 18-річчю і зробити огляд усього, що сталося за цей короткий проміжок часу. 
З самого початку мого життєвого шляху з мене намагалися зробити Людину. Як тільки я зявилася на світ бабуся сказала, що це майбутній Ференс Ліст (тільки дівчина). Так, мої довгі пальці не давали їм спокою, тому в 4 роки я пішла в музичну школу. Там мене мучили сольфеджіо, муз. літературою, хором і спеціальністю. "Майбутній Моцарт" так плакала біля фортепіано, так просила не вести у ту кляту школу, але все марно і в 6 класі звичайної школи закінчила 7 класів музичної. 
Паралельно з музичною освітою мені намагалися навязати танці. "Сонечко" - найжахливіше місце у світі, ніколи не ведіть туди своїх дітей. Так крім "в тебе целюліт" (у 6 років) і "ти накраща серед найгірших" нічого не почуєш. Саме там я почала розуміти, що життя fucking unfair і вперше розчарувалася в людях. 
Також з 4 років мене намагалися навчити англійської. Але так як життя fucking unfair мені жодного разу не пощастило з викладачем. У 5 класі я не знала що таке дієслово "to be" і просто не могла знайти відповідь на питання "What is your surname" ( слово "surname" мене вводило в паніку). 
Коли в 8 років стало зрозуміло, що танці - то не моє, мене віддали на аеробіку (це в мене не погано виходило), але так як життя fucking unfair через проблеми зі здоров'ям я полишила це заняття як раз перед тим, як вирішила стати майстром спорту і поїхати на європейські змагання в Париж. В цей час мені було приблизно 13, я була дуууже сором'язливою, ну просто жах, завжди червоніла і дуже через це переживала, через що ще більше червоніла. З мене сміялися однокласники і тепер я ненавиджу хлопців (саме хлопців, чоловіки мене влаштовують). Я вважаю усіх хлопців, усіх  без вийнятку, ідіотами нездатним до співчуття та розуміння. Ну, але то не настільки важливо. Забудемо про це. Я не тримаю зла на них і всіх вибачаю.
У кінці 9 класу я вирішила змінити школу. Офіційна версія - у цій школі залишиться мало людей і буде лише два класи - математичний і історичний, але мені це ні до чого, я піду вчити англійську (хоча зараз навчаюся на історичному). Але це версія-відмазка. Насправді мені просто набридло навчатися з моїми однокласниками і вчителями і я захотіла познайомитися з новими людьми. Моя негативна сторона - я не можу довгий час спілкуватися з одними й тими самими людьми, мені стає сумно і я починаю робити вигляд, що мені дуууже цікаво, але то не так. На світі є лише 3 людини, з якими мені ніколи не набриднуть - Даша, Оля, Наташа. Усі інші вибачте, ви суперові і класні, але ви мені після довгого спілкування трішки набридаєте, така вже моя натура. Так от, перейшла я в іншу школу і почала вчити англійську. Взагалі мої враження від переходу були не зовсім позитивні, але тут вже як дивитися. 
Позитив від переходу:
  • я, нарешті, почала займатися тим, що мені справді подобається - вчити français;
  • так як я почала вчити français, я поїхала у ПАРИЖ. Це була одна з найкращих поїздок (миття голови у французькому туалеті перед в'їздом в Париж на очах у французьких екскурсантів - ніколи не забуду ці шоковані обличчя)
  • я зрозуміла, що на світі дуже багато людей, але справді мало Людей
  • зрозуміла, що наш світ на 99% складається з лицемірів
  • зрозуміла, що за наймилішими посмішками може ховатися зневага та відраза.
Негатив:
  • дуже зненавиділа школу, саме через стосунки з однокласниками
  • розчарувалася в людях (хоча, можливо, це позитив)
Що ж, як видно зі списку, то більше позитиву, ніж негативу, потрібно лише трактувати правильно події. 
Лишенько, ледь не забула, паралельно з цим я фотографувала і вигравала в конкурсах міських, обласних та міжнародних. 
Починаючи з 11 класу в мене на заставці комп'ютера була Могиляночка, в яку я так мріяла вступити і таки вступила на історичний. Зараз дуже щаслива з цього приводу, але інколи находить на мене смуток і гнів, особливо, коли потрібно вчити 70 питання до іспиту з первісної, а ти протягом семестру не так вже сильно і запам'ятовував як там землероби з Близького Сходу розселилися в Європу і які культури утворили. 
Також дуже приємно, коли в тебе чудова група і можна розділити 95 питань з іспиту ІУК між усіма. Це справді піднімає настрій. 
Це лише маленький нарис тих подій, які зі мною сталися, але вже не маю часу описувати все в деталях. 
Через два дні у мене ДН і я хочу зістрибнути з парашутом, але святкуватиму в гуртожитку. Ну, що ж, життя справді fucking unfair. Час змиритися з цим.

P.S.: Вибачайте за розділові знаки)


  
  

Dec. 30th, 2010

Вопрос дня: Лучший фильм

What is the best movie of 2010?

To my mind the best movie of 2010 is "Pope".